Пройдя долиной смертной тени,
Не убоюсь я зла.
Свою наполненную чашу
Я буду пить до дна.
В ней много горечи, печали,
В ней яд, холодный лёд,
Но постараюсь изначально
Испить в ней сладкий мёд.
Припев:
Осталось сколько мне прожить?
Не знаю я ту пору.
Болезнь всё хочет приземлить,
А я стремлюсь ведь в гору.
К Тебе стремлюсь я, мой Господь,
Твою я вижу руку.
Я знаю, Ты со мной всегда,
Мои облегчишь муки.
Я буду, буду жить!
Тебе, Господь, служить!
Тебя я буду славить,
Меня Ты не оставишь.
Я буду, буду жить!
Тебе, Господь, служить!
Тебя я буду славить,
Меня Ты не оставишь.
Да пребудут во все дни,
Чтоб со мной не случилось,
Благость и милость,3р.
Благость и милость!
Твой жезл, Твой посох, мой Господь,
Помогут мне подняться.
Среди житейских передряг
Не дашь мне растеряться.
Ведешь меня на пажити,
Приду я к водам тихим,
Там воспоёт моя душа
О благости великой.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
