Я знаю як в житті буває,
Коли ти сам мандруєш - одинак.
Твоя душа близьких людей шукає,
На суші і на морі бачить знак.
Ти всіх жалієш, та лише не себе,
І намагаєшся боротись знов.
В тяжку годину, усе зло на тебе,
А ти все віриш у людей любов.
Твій шлях тяжкий, проходить через хащі,
І все життя, ти сам через моря.
Та все-одно ти друже, не пропащій,
В душі твоїй - прощення глибина.
Лише мандруй, лише ти не здавайся,
Можливо десь, хоч у кінці життя.
Ти знайдеш тих, хто вірним залишався,
Так, як і ти - шукаючи добра.
Комментарий автора: Прочитавши Е. Хемінгуея "Старий і море" в мене народився цей твір.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Поговорим о сокровенном (Беседа вторая). - Сергей Сгибнев Вот и все, сестры возлюбленные — «Потом возненавидел ее Амнон величайшею ненавистью, так что ненависть, какою он возненавидел ее, была сильнее любви»! И то же самое происходит со всеми людьми. Если они, разумеется, не конченое «отребье земли». И где же здесь «гармония»?
