Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 10105 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хорошо!
Немного размер не соблюден (сравнить вторую строку первого и второго четверостишия) Комментарий автора: Все может быть. :))Спасибо.
Ustinova
2011-02-19 21:48:18
Аминь! Превосходное откровение!
Так держать, Надюшка!!!
С любовью!
Комментарий автора: Галинушка! Спасибо!
Вся слава Господу! Он в боли физической и душевной не оставляет, а показывает ...Вечная Ему благодарность!
С любовью!
Хороший стих. О размерах стихосложения можно прочесть на сайте СТИХИ.РУ
Упехов! Комментарий автора: Спасибо,Галина.
Божьих благословений!
Иван Онюшкин
2011-02-22 13:36:21
Болезни - признак... Божьей любви? Это все равно что сказать: наши грехи - проявление Божьей любви. Действительно странно - не так ли?
Его любовь была явлена на кресте, где Он понес наши грехи и немощи. Он пришел исцелить, а не дать болезнь, спасти от греха, а не искушать грехом. Болезни - как наказание за грех - да, но ведь вечное наказание - это не проявление Его любви к грешникам, а наоборот, хотя и сказано, что Бог кого любит, тех наказывает. Странный Он какой-то... Комментарий автора: "Благо мне, что я пострадал, дабы научиться уставам Твоим"(Псалом 118:71)
Если воля Твоя... (в ожидании чуда:) - Светлана Курилова Это стихотворение написано в период ожидания нашей первой доченьки и после неудачных первых попыток. С замиранием сердца, в отстранении от плохих мыслей, в трепете и смирении... Главное, чему Бог учил нас в ожиданиях - принимать от Него любой исход событий нашей жизни в доверии Его воле. Это особенное время, когда удивительно Господь учит Своих дочек - будущих мамочек...
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
