Для ТЕБЯ - христианская газета

Пісні серця
Поэзия

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

Пісні серця


1. Ти відплатив любов’ю

Ісусе, Тебе зневажали.
Тебе обмовляли, мій Христе.
Образи каміння жбурляли
На серце Твоє пречисте.
Усі гордували Тобою,
А Ти відплатив любов’ю.

Ісусе, Твої страждання
Від рук людей невимовні.
Жорстокі тяжкі знущання
Терпів у великім безмов’ї.
Били Тебе зі злобою,
А Ти відплатив любов’ю.

Ісусе, години злої
Тебе увінчало терня.
Прийняв Ти усі побої
Тихо, з печаттю смирення.
За все, що робили з Тобою,
Ти відплатив любов’ю.

Ісусе, страждання чашу
Ти випив за нашу долю
І визволив душу нашу
Від вічного, смертного болю.
Все зло, що було над Тобою,
Ти переміг любов’ю.


2. І як не дякувати

І як не дякувати, Господи, Тобі,
І як не славити Тебе, не величати
За неба далі світло-голубі
І за землі барвисті пишні шати!

Куди не кинеш оком — все Твоє,
Твоє творіння мудре і натхненне.
І серце вдячно тріпотить моє,
Бо Ти створив мене, бо Ти творив для Мене.

Приймаю все — і сонце, і дощі,
І спеку літа, і весни розливи,
І плід дерев, і що дадуть кущі,
І золотисті колосисті ниви.

Це Ти зігрів і Ти все напоїв,
Й Своєю благодатною рукою
Рослину кожну плідною вчинив,
Щоб на землі я не зустрівсь з нуждою.

І кожен овоч на моїм столі —
Твоєї милості великої ознака.
І поки буду на оцій землі,
То не покине вуст моїх подяка.


3. Мій Господи, мій Батьку

Мій Господи, мій Батьку, мій Небесний,
Ти полічив і дні мої і весни,
Порахував усі мої печалі
І виміряв всі віддалі і далі.
Усе в Твоїм знанні і пізнанні,
І навіть те, що бачу я вві сні.
І всі думки мої — святі або гріховні —
Немов написані у Тебе на долоні.

Мій Господи, мій Батьку, мій Всесильний,
Ти мудрістю Своєю непомильний.
Ні серця, ані закутку немає,
Яких Твоє проміння не сягає.
Ти світлом осяваєш всі світи,
Всі таємниці оглядаєш Ти,
Ти зазираєш в душі і безодні,
Немов вони у Тебе на долоні.

Ти знаєш все, мій Вічний, мій Воскреслий.
Даруй мені святі літа і весни,
І помисли ясні, тобі приємні,
І почуття, і наміри взаємні.
Щоб по життю міг радісно іти,
У край, в якому пробуваєш Ти.
Щоб я розцвів, як сонях на осонні,
І був, як промінь, в Тебе на долоні.


4. Хай буде так

Хай не забракне молитовних слів!
Вони голубками піднімуться до Бога —
На їхніх крилах прилетить підмога,
Щоб ти радів, щоб щиро ти радів.
Хай не забракне молитовних слів!

Хай серце сповниться для Господа подяк,
Сміливо тягнуться до неба руки —
Усіють душу благодатні звуки,
Як теплий дощ, рясні, неначе мак!
Хай серце сповниться для Господа подяк!

Хай дух співає в тягарях земних,
Забуде геть безпомічне «не можу»,
Бо поряд ангели несуть сторожу
Від всяких бід і від усіх лихих!
Хай дух співає в тягарях земних!

Хай зi сердець вихлюпує любов —
Подяки квіти зацвітуть навколо!
Пробудиться у втомлених раптово
Жага хвали, жага до молитов.
Хай зi сердець вихлюпує любов!

Хай не забракне молитовних слів!
Вони голубками піднімуться до Бога —
На їхніх крилах прилетить підмога,
Щоб ти радів, щоб щиро ти радів.
Хай не забракне молитовних слів!


5. Весна мого життя

Теплом війнуло на сумні поля,
Теплом війнуло на сади безлисті —
І ожила задумана земля,
Прийнявши сонячні цілунки променисті.
Дзвенять струмки, радіючи весні.
Травинки перші тягнуться до неба.
І радісно, і весело мені,
Що Ти мене знов оживив для Себе.

Приспів:
Весна мого життя, Ісусе, — Ти,
Ти оживив моє усохле віття,
Аби я зміг для Тебе розцвісти
На нескінченні вічності століття.

Вже перша пісня тріпотить вгорі.
Відкриті вдячним звукам двері серця.
Все виграє навкруг о цій порі
І кожна брунька радісно сміється.
Розкрили перші квіти пелюстки,
Прості і невимовно пречудові,
І розцвіли в моїй душі квітки —
Квітки до Тебе ніжної любові.

А пахощів весни терпка краса
Розноситься навколо свіжим вітром.
І вже моя наповнена душа
Тобі хвали пахучим ніжним миром.


6. Любове, де ти?

Моє життя було в тумані сірім,
Без просвітку у клопотах земних.
Не мав надії і не мав я віри,
І сил не мав, аби здолати гріх.

Моє життя було таке тривожне,
Гула порожньо кожна, кожна мить.
Гуло порожньо навіть діло кожне, —
Згадаю — і душа моя болить.

«Любове, де ти?» — плакав я самотньо.
«Любове, де ти?» — плакала печаль.
Я розумів, що йду невідворотно
У невідому і жахливу даль.

«Любове, де ти? О невже, ти – мрія,
Невже, химера неспокійних душ?
Завіє час, біда мене завіє...
Любове, де ти ?..»
І з’явивсь Ісус.

І смуток розчинився в дивнім світлі,
Від сяєва розвіявся туман.
Мої вуста подякою розквітли,
Наповнив серце миру океан.

Ісусе, Ти любов та довгождана.
Це за Тобою плакала душа.
У ній повік звучатиме осанна
Тобі, Господь, Тобі — Любов моя.

Моє життя в Господньому промінні.
А в нім цвіте надія і мета.
І добрий світ, і люди всі привітні,
І прагну, щоб вони знайшли Христа.


7. Миру!

На землі боротьба невпинна.
Йдуть жорстоко світи на світи.
І шаліє у битвах людина,
В намаганні перемогти.
Але падає часто безсила.
В ранах важко піднятися їй,
Та у відчаї зрозуміла:
Найдорожче – це спокій Христів.

Приспів:
Миру, миру, душі треба миру,
Миру Божого назавжди.
Знаю, вірю, знаю, вірю:
Мир придбав Ісус на хресті.

Йдуть народи на інші народи,
Топчуть долі, немов поля,
І приносять безмірно шкоди,
Що ридає від болю земля.
Їй би квіти і трави ростити,
Піднімати на нивах жита,
Щоб сміялися радісно діти,
Переповнені миру Христа.

Кличе душу життя до бою
І штовхає у вир суєти,
Тільки прагне душа спокою,
Бо втомилася від боротьби.
Їй чужі поєдинки і війни,
Повні болю і повні зневір.
Ваблять душу краї спокійні,
Де панує Господній мир.


8. Прийми любов Христа

Ти бачиш, скрізь жорстокості пітьма:
Вбивають на війні, вбивають там, де мирно;
Ти бачиш, блудять, п'ють, що радості нема
У тих, що гинуть вперто і покірно.
Шукають насолод за будь-яку ціну
І стануть ради них на злочину дорогу,
І думають собі, що всю свою вину
Складуть на плечі ближньому чи Богу.

Приспів:
О друже мій, прийми любов Христа!
Прийди до Нього – Він тебе чекає.
В Ісусі правда, в Ньому чистота,
У Ньому доброта, якої світ не має.
Він друзів дасть нових, дасть почуттів нових,
Дасть щирих молитов і сліз благоговіння,
Подяку Богу принесеш за всіх,
За все, за все, а надто за спасіння.


О друже, ти пізнав, що світ у злі.
Він тоне у гріху, неначе у болоті.
І що за все, за все, на цій сумній землі
Чекають люд суди невідворотні.
І кожен стане перед Ним, Святим,
Дасть відповідь і за слова, й за вчинки.
О як болітиме душа і плоть усім,
Хто зневажав Його й не мав зупинки.

Ти знаєш, друже, радісно тому,
Хто серцем зрозумів Господню милість,
Бо Сам Господь урочисто Йому
Подасть вінець життя за відданість і вірність.
Господня милість смутку не несе —
Вона є втіхою і радістю для серця.
Тоді прославиш Бога над усе
За дар життя, що щедро Ним дається.


9. За тебе Він пішов на хрест

Христа Ісуса увінчали терном,
Зневажили за милість й доброту.
Над Господом бичі сичали ревно —
І рвали плоть, і рвали плоть святу.

Приспів:
За тебе Він, за тебе, друже мій,
Пішов на хрест, на невимовні муки.
Тобі протягує у круговерті днів
Свої пробиті на Голгофі руки.
Ти знаєш все, ти розумієш все –
Біжи до рук простягнутих месії,
Бо день, що йде, суди Землі несе, -
Він забере і милості, й надії.
Ти знаєш все, ти розумієш все.
Вхопись за руки зранені Христові.
Ще милість є, ще милосердя є,
Ще ллється світло Божої любові.

Усе терпів: ні докору, ні крику.
Ніс хрест важкий, щоб розп’яли на нім.
І Він молився, Сущий з первовіку:
— Прости, мій Батьку, їм, прости, Мій Батьку, їм.

Він кров пролив на тім страшнім хрестові,
Став жертвою, став хлібом для святих,
Воскрес й вознісся в небеса любові,
І нас збере, і нас збере на них.


10. Блудний син

Я менший у батька, мене він любив,
Усього я мав у достатку.
Йому ж я сказав, як тільки змужнів:
- Віддай мою частку, мій батьку.

І він розділив свій маєток і дав
Мені мою пайку багату.
Я срібло забрав і коня осідлав –
Покинув я батькову хату.

Блукав по світах і робив, що хотів,
Мав друзів, гуляв, веселився.
Коли мій тугий гаманець спорожнів,
На вулиці сам опинився.

Ні срібла, ні друзів, і я жебраком
Просив у людей милостині.
Ніхто не ділився зі мною добром –
І мусив іти пасти свині.

Лушпиння наївся б з корита свиней,
Та мусив терпіти побої.
Я батька згадав: в нього безліч людей
І мають усього доволі.

Тоді чужину я покинув мерщій,
Вернувся, де рідна хатина.
- Тобі я згрішив, рідний батьку ти мій,
Прийми як раба, не як сина.

А він заридав, до грудей притулив
Мене, неслухняну дитину:
- Тебе я чекав, за тобою тужив,
Пропав ти й знайшовся, мій сину.

Готуйте обід і скликайте гостей,
Хай радість звучить і подяка.
А скільки, а скільки блудних дітей
Іще не вернулись до батька!


11. Ведуть Ісуса до Пілата...

Ведуть Ісуса до Пілата.
А в небі вже зоря досвітня.
Народ в очікуванні свята,
А на Христі печаль всесвітня.

Пілат зустрів юрбу крикливу.
- Яка провина цього Мужа?
Лила неправду на людину
Юрба, до істини байдужа.

- Ти чуєш скарги ці на Тебе.
Ти цар? Чого мовчиш? – питаю.
А він дивився тихо в небо:
Він цар, та неземного краю.

- Що означає це мовчання?
Я владу маю покарати.
А Він приймав усі страждання –
І бачив слави білі шати.

- Вини у Ньому не знаходжу,
Я відпущу Його вам, люди.
Народ відкинув милість Божу,
Народ волає: - Розіпнути!

Варавву відпусти, Варавву!
Цю кров нестимуть наші діти!
Обрала заздрість путь криваву,
Щоб вічно плакати й боліти.

Прийняв Ісус голгофські муки,
Зодяг вінок терновий болю.
Тепер Його пробиті руки
Тобі дарують славну долю.


12. Ти мене полюбив

Ти мене полюбив вічною любов’ю,
Ти мене наділив піснею новою,
І вона лунає в мені,
Розганяє хмари сумні.
Ти мене оточив милістю своєю,
Зодягнув у красу, як в саду лілею.
Я для Тебе цінністю є,
Ти пильнуєш благо моє.

Приспів:
Христе, Христе – друже святий,
Христе, Христе, я голос Твій
Чую, чую в серці своїм,
Чую, чую, тішуся ним.
Христе, Христе – втіхо моя,
Христе, Христе, кожна душа
Жде Тебе, жде Тебе – прийди,
Зіркою ясною зійди
назавжди.

Ти мене полюбив вічною любов’ю.
Ти мене захистив від біди Собою.
Я радію завжди Тобі,
Як своїй щасливій судьбі.
Ти мене оточив благами Своїми.
Ти мене посадив разом зі святими.
І мої найкращі думки
Все круг Тебе, наче зірки.


13. Душа твоя плаче

Сяє сонце у небі яскраво,
Пестить трави і землю гріє.
Тільки ти поглядаєш мляво
На усе, що навколо радіє.
І ніяк не здолаєш порога
Непорушного смутку свого.
Це душа твоя плаче, сумує за присутністю Бога,
Це душа твоя плаче, сумує за обличчям Його.

Закликають простори і далі,
Ваблять гори і плеса чисті,
Та не можеш лишити печалі
В жоднім домі, в жодному місці.
Топчеш ти нескінченні дороги,
Та не втішиш смутку свого.
Це душа твоя плаче, сумує за присутністю Бога,
Це душа твоя плаче, сумує за обличчям Його.

Поринаєш в молитву несміло –
Й забуваєш про все на світі,
І небесне наповнює світло
Серце й очі твої сумовиті.
Знаєш ти, що в Христі допомога
Для розбитого серця твого.
І душа твоя плаче, радіє від присутності Бога,
І душа твоя плаче, радіє від обличчя Його.


Комментарий автора:
У цьому циклі я зібрав вірші, які писалися як пісні або були покладені на музику. Цикл буде поповнюватися новими віршами.

Об авторе все произведения автора >>>

Василь Мартинюк, Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.

e-mail автора: vkmart@yandex.ru

 
Прочитано 9131 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
Михаил 2008-09-09 18:56:58
Песен ещё ненаписанных, сколько? Скажи кукушка, пропой!
 Комментарий автора:
Пісень ненаписаних ще дуже(!) багато. Але "кукушка" про це не скаже.

Марина 18лет 2008-09-11 08:13:46
Ваше произведение просто прекрасно,оно заставляет задуматся над своими поступками и пересмотреть свою жизнь!!!!Главное не переставайте писать вы должны быть уверены что кому-то оно обезательно поможет найти виход из самой тёмной пещеры!
 Комментарий автора:
Щиро дякую за відгук! Божих Вам благословень!

Елена 2010-02-27 09:22:19
Мені дуже і дуже подобаються ваші вірші! Хай Бог дасть вам натхнення і Своє благословення!
 
Наталія Ш 2010-06-03 15:18:26
Божественно!
 
Галина Ружицька 2015-09-30 20:08:59
чудові пісні хай Господь благословить вас та вашу сімю. можливо у вас є вірші.
 
Лідія Гапонюк 2021-06-05 01:00:11
Чудові пісні! Хай Бог рясно благословить вашу працю!
 
читайте в разделе Поэзия обратите внимание

Птица счастья - Галина Подьяпольская
Сегодня отмечается Международный день счастья.)

Милосерден - Леонид Олюнин

В Австралии на улицах Сиднея (стих Веры Кушнир) - Надежда Горбатюк
Несколько лет назад в баптистской церкви в Кристал Паллас на юге Лондона подходило к концу утреннее воскресное служение. В это время в конце зала встал незнакомец, поднял руку и сказал: «Извините, пастор, могу я поделиться небольшим свидетельством?» Пастор взглянул на часы и ответил: «У вас есть три минуты.» Незнакомец сказал: «Я лишь недавно переехал в этот район, я раньше жил в другой части Лондона. Сам я из Сиднея, Австралия. И несколько месяцев назад я навещал родственников и прогуливался по Джордж Стрит. Это - улица в Сиднее, которая пролегает от бизнес кварталов до Рокса. И странный седовласый мужичок вышел из магазина, сунул мне в руку брошюру и сказал: «Извините меня, сэр, вы спасены? Если бы вы умерли сегодня, пошли бы вы на Небеса?». Я был потрясен этими словами. Никто мне никогда этого не говорил. Я вежливо поблагодарил его и всю дорогу в самолете до Хитроу я был озадачен этим. Я позвонил другу, который жил неподалеку от моего нового места жительства, и, слава Богу, он оказался христианином. Он привел меня ко Христу. Я - христианин и хочу присоединиться к вашему собранию.» Церкви обожают такие свидетельства. Все аплодировали, приветствуя его в собрании. Тот баптистский пастор полетел в Аделаиду в Австралии на следующей неделе. И десять дней спустя посреди трехдневной серии собраний в баптистской церкви в Аделаиде к нему подошла женщина за консультацией. Он хотел удостовериться в каком положении она находится перед Христом. Она ответила: «Я раньше жила в Сиднее. И всего пару месяцев назад я посещала друзей в Сиднее, и в последние минуты делала покупки на Джордж Стрит, и странный небольшого роста седовласый старичок вышел из дверей магазина, подарил мне брошюру и сказал: «Извините меня, мадам, вы спасены? Если бы вы умерли сегодня, вы бы пошли на небеса?» Меня взволновали эти слова. Вернувшись в Аделаиду, я знала, что в квартале от меня находится эта баптистская церковь, я разыскала пастора, и он привел меня ко Христу. Так что, сэр, я христианка.» На этот раз этот лондонский пастор был очень озадачен. Уже дважды за две недели он услышал одно и то же свидетельство. Затем он полетел проповедовать в баптистскую церковь Маунт Плезант в Перте. И когда его серия семинаров подошла к концу, пожилой старейшина церкви повел его обедать. Пастор спросил: «Старина, как ты получил спасение?» Он ответил: «Я пришел в эту церковь в пятнадцать лет через Бригаду Мальчиков. Но я никогда не посвящал себя Иисусу, просто запрыгнул в фургон вместе со всеми. Из-за своей деловой хватки я достиг влиятельного положения. Три года назад я был в деловой поездке в Сиднее, и надоедливый несносный старичок вышел из дверей магазина, дал мне религиозный трактат (дешевая макулатура!) и пристал ко мне с вопросом: «Извините меня, сэр, вы спасены? Если бы вы умерли сегодня, вы бы пошли на небеса?» Я пытался сказать ему, что я баптистский старейшина, но он меня не слушал. Всю дорогу домой до Петра я кипел от злости. Я рассказал это пастору, думая, что он поддержит меня, а мой пастор согласился с ним. Он годами волновался, зная, что у меня нет взаимоотношений с Иисусом, и он был прав. Таким образом, мой пастор привел меня к Иисусу всего три года назад». Лондонский проповедник прилетел обратно в Великобританию и выступал на Кессекском съезде в округе Лэйк и рассказал эти три свидетельства. По окончании его семинара четыре пожилых пастора подошли и сказали: «Кто-то из нас получил спасение 25, кто-то 35 лет назад через того же мужчину небольшого роста, который дал нам трактат и задал тот вопрос». Затем на следующей неделе он полетел на подобный Кессекский съезд миссионеров на Карибах и поделился этими свидетельствами. В заключении его семинара три миссионера подошли и сказали: «Мы спаслись 15 и 25 лет назад через тот же вопрос того невысокого мужчины на Джордж Стрит в Сиднее.» Возвращаясь в Лондон, он остановился в пригороде Атланты Джорджия, чтобы выступить на конференции корабельных капелланов. Когда подошли к концу три дня, в течение которых он поджигал тысячи корабельных капелланов для завоевания душ, главный капеллан повел его на обед. И пастор спросил: «Как вы стали христианином?» Тот ответил: «Это было чудо! Я был рядовым на военном корабле Соединенных Штатов и жил распутной жизнью. Мы проводили учения на юге Тихого океана и пополняли запасы в доке Сиднейского порта. Мы с лихвой оторвались в Кингз-Кросс, я был пьян в стельку, сел не на тот автобус и сошел на Джордж Стрит. Когда я вышел из автобуса, я подумал, что вижу приведение: пожилой седовласый мужичок выскочил передо мной, всунул мне в руку брошюру и сказал: «Матрос, вы спасены? Если бы вы умерли сегодня, вы бы пошли на Небеса?» Страх Божий обрушился на меня тут же. От шока я протрезвел и побежал обратно на корабль, разыскал капеллана, который привел меня ко Христу, и я вскоре начал готовиться для служения под его руководством. И вот под моим руководством сейчас свыше тысячи капелланов и мы сегодня помешаны на завоевании душ.» Шесть месяцев спустя этот лондонский проповедник полетел на съезд 5000 индийских миссионеров в отдаленном уголке северо-восточной Индии. Человек, отвечавший за съезд, скромный нерослый мужчина, повел его к себе на незатейливый обед. Проповедник спросил: «Как вы, будучи индусом, пришли ко Христу?» Тот ответил: «Я находился на очень привилегированной должности, работал в индийской дипломатической миссии и путешествовал по миру. Я так рад прощению Христа и тому, что Его кровь покрыла мои грехи. Мне было бы очень стыдно, если бы люди знали, в чем я был замешан. Одна дипломатическая поездка занесла меня в Сидней. Перед самым отъездом я делал покупки, и, обвешанный пакетами с игрушками и одеждой для моих детей, я шел по Джордж Стрит. Обходительный седовласый мужичок вышел передо мной, предложил мне брошюру и сказал: «Извините меня, сэр, вы спасены? Если бы вы умерли сегодня, вы бы пошли на Небеса?» Я поблагодарил его, но это взволновало меня. Я вернулся в свой город и нашел индусского священника, но он не мог мне помочь, зато он дал мне совет: «Просто чтобы удовлетворить свое любопытство, пойди и поговори с миссионером в миссионерском доме в конце улицы». Это был судьбоносный совет, потому что в тот день миссионер привел меня ко Христу. Я немедленно бросил индуизм и начал учиться для служения. Я оставил дипломатическую службу, и вот я, по благодати Божьей, руковожу всеми этими миссионерами, и мы завоевываем сотни тысяч людей для Христа». Наконец, восемь месяцев спустя, баптистский пастор Кристал Палас служил в Сиднее, в его южном пригороде Гаймейр. Он спросил баптистского служителя: «Знаете ли вы невысокого пожилого мужчину, который свидетельствует и раздает трактаты на Джордж Стрит?» Он ответил: «Знаю, его зовут мистер Генор, но я не думаю, что он все еще этим занимается, он слишком слаб и стар.» Проповедник сказал: «Я хочу с ним встретиться.» Два вечера спустя они подошли к небольшой квартирке и постучались. Невысокий, хрупкий мужчина открыл дверь. Он усадил их и заварил чай, но был на столько слаб, что из-за дрожания расплескивал чай на блюдце. Лондонский проповедник поведал ему все истории, произошедшие за последние три года. Слезы текли по глазам невысокого старичка. Он сказал: «Моя история такова: я был рядовым матросом на австралийском военном корабле и вел распутную жизнь, но в моей жизни наступил кризис, я на самом деле зашел в тупик. Один из моих коллег, чью жизнь я буквально превращал в ад, оказался рядом, чтобы помочь мне. Он привел меня к Иисусу, и за сутки моя жизнь перевернулась, ночь превратилась в день, я был так благодарен Богу! Я обещал Ему, что буду делиться Иисусом в простом свидетельстве по меньшей мере с десятью людьми в день, как Бог будет давать мне силу. Иногда я был болен и не мог этого делать, но тогда в другие разы я наверстывал. Я не был параноиком в этом, но я делал это свыше сорока лет, а когда я вышел на пенсию, самым лучшим местом была Джордж Стрит – там были сотни людей. Я получал множество отказов, но многие люди вежливо брали трактаты. Сорок лет занимаясь этим, я до сегожняшнего дня ни разу не слышал об обращении хоть одного человека к Иисусу.» Я бы сказал, что это точно посвящение. Это должна быть чистая благодарность и любовь к Иисусу, чтобы делать это, не слыша ни о каких результатах. Моя жена Маргарита сделала небольшой подсчет. Этот, не обладавший харизмой баптистский мужичок, повлиял на 146100 человек. И я верю, что то, что Бог показывал тому баптистскому проповеднику, было лишь самой верхушкой верхушки айсберга. Только Бог знает, сколько еще людей было приведено ко Христу. Мистер Генор умер две недели спустя. Можете ли вы себе представить, за какой наградой он пошел домой на небеса? Я сомневаюсь, что его портрет мог бы когда-нибудь появиться в журнале Харизма. Вряд ли бы о нем когда-нибудь появилась похвальная статья с фотографией в журнале Билли Грэма «Решение», какими бы прекрасными ни были эти журналы. Никто, за исключением небольшой группы баптистов на юге Сиднея, не знал о мистере Геноре. Но я скажу вам - его имя было знаменито на Небесах. Небеса знали мистера Генора, и вы можете себе представить приветствия и красную ковровую дорожку и фанфары, которые встретили его дома!

>>> Все произведения раздела Поэзия >>>

Проповеди :
Много званых, а мало избранных - Блинков Андрей

Поэзия :
Неразделенная любовь - Наталья Незнакомкина
Наверное, все мы через это проходили. Жду отзывов!

Проза :
Младенцы во Христе - Светлана Корней

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Поэзия
www.4orU.org - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - , тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting




Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум